Новомиколаївська районна рада Запорізької області
Новомиколаївський район, Запорізька область

«ЗАПАЛИ СВІЧКУ ПАМ‘ЯТІ»

Переглядів: 86

Щороку в четверту суботу листопада в Україні відзначається День пам`яті жертв Голодомору.

Про Голодомор не тільки заговорили як про факт, що таки був, - йому дали оцінку. Відповідною постановою Верховної Ради цю трагедію українського народу було визнано геноцидом. За масштабом, жорстокістю, цинізмом та організованістю з боку влади і наслідками для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства.

Голодомор – не історичне минуле, а глибока демографічна і духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам'ять його очевидців. Це був розбій, свідомо спрямований на винищення українців. Людям, які вижили, ці роки запам’ятались на все життя.

Найжахливішим у трагедії голоду було те, що для нього не було об’єктивних причин. Сам Сталін заявляв, що загальний урожай зерна в 1932році перевищував урожай 1931року. Його весь забрали, забрали навіть посівний матеріал, залишивши селянам голодну смерть.

Сталінський режим мріяв зломити опір українського села, провівши колективізацію. 7 серпня 1932 року було прийнято закон, який в народі назвали «Закон про п’ять колосків». За крадіжку зерна передбачався розстріл із конфіскацією майна.

Щоб вижити люди їли абсолютно все. Також траплялися випадки канібалізму. Від такої їжі пухли ноги, тріскалася шкіра.

В той час як від голоду вмирали мільйони українців, тодішня влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Вмирали цілими сім’ями, родинами, вулицями, селами. Найстрашніше було дивитися на маленьких дітей. Голод стер з їхніх облич усі сліди щасливого життя, перетворивши їх на замордованих примар, і лише в очах ще лишився відблиск далекого дитинства. Охоплені розпачем батьки, намагалися врятувати своїх дітей, везли їх у міста і залишали там у лікарнях, магазинах, або прямо на вулиці.

Померлих від голоду по селах стало стільки багато, що труни лежали на вулицях, дорогах, в хатах по кілька діб. Влада на місцях призначала окремих людей, котрі збирали трупи і відвозили їх на кладовища возами, одержуючи за свою працю продовольчий пайок.

Вони здебільшого ховали людей у неглибоких ямах, земля в яких ще довго ворушилась, бо серед мертвих нерідко траплялись і напівживі!

Незважаючи на те, що радянське керівництво категорично заперечувало факт Голодомору, закордонна преса вже у 1933 році опублікувала правдиву інформацію про цю трагедію. Поширення набуло збирання коштів для допомоги голодуючим. Москва категорично відмовлялася від цієї допомоги і не приймала її, адже прийняти допомогу – означало визнати факт голоду. Незважаючи на страхітливий масштаб Голодомору, Сталін не досяг успіху. Голодомор 1932-33 років і нинішня агресія Російської Федерації в Україні мають ті самі причини. Це бажання російської імперії упокорити український народ, вбити його національний дух та повернути Україну в новий Радянський Союз.

Сьогодні ми маємо для себе чітко зрозуміти – головною, неперехідною цінністю для нас є власна держава. Бо лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який ми обрали, є надійною гарантією того, що це ніколи не повториться.

Хай хвилина вшанування світлої пам’яті жертв Голодомору в Україні стане актом поминальним, актом покаяння і перестороги для громадян нашої держави, співвітчизників за кордоном, для всіх людей доброї волі і чистої совісті. Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла. Тож вшануємо їх пам'ять хвилиною мовчання.

Мешканці району, щиро просимо  23 листопада з настанням темряви засвітіть і поставте свічку на підвіконня у своїй домівці так, щоб її було видно зовні. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників.

« повернутися до списку новин